Богдан лепкий.
Богдан Лепкий – це terra incognita в українській літературі. Постать, на яку московські узурпатори наклали своє табу. А він був талановитою, всебічно обдарованою людиною. Його твори – це зачарування рідною землею, її історією, її людьми.
За кількістю написаного Богдан Лепкий поступається в українській літературі тільки Іванові Франку. Загалом його творча спадщина становить понад 80 власних книг, у тому числі цикл романів «Мазепа», повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки та статті. У романі-есеї лауреата Шевченківської премії Романа Горака представлено безліч нових цікавих фактів із особистого і творчого життя Богдана Лепкого. Книга побудована на документальних матеріалах, чимало з них вводяться в науковий обіг вперше.
Лесь Мартович
У новому розширеному виданні відомого й глибокого біографа українських світочів йдеться про нелегкий життєвий і творчий шлях безперечно талановитого гумориста-сатирика з Покуття — Леся Мартовича. Його товариш, одноліток й однодумець Василь Стефаник назвав Леся своїм дитячим сміхом і смаком генія. Такі молоді люди селянського походження, одержавши знання, прагнули поділитися ним з рідним народом: вони кидали навіть навчання, ходили по селах, закладали читальні, вели радикальну агітацію на виборах за селянських кандидатів, писали яскраві кореспонденції до львівських видань, були сподвижниками радикального галицького руху разом із таким велетом національно-політичної боротьби, як Іван Франко та ін. Гумористична характеристика творів Леся Мартовича, про якого відомий також письменник, публіцист і сподвижник радикалів Михайло Павлик, сказав, що «маємо свого Гоголя», зберігає природні межі, хоча весь час перебуває на грані гротеску і карикатури. І. Франко вважав, що «Мартович є передусім прегарним обсерватором селянського життя, причому його новели визначаються незвичайним гумором. Іронію долі, що панує над людиною, її свідомі й несвідомі вчинки він уміє передати в цілком іншому освітленні, ніж це є в дійсності, так, як це не зміг передати ніхто в нашій літературі. Його манера наскрізь оригінальна, легка і далека від будь-якого шаблону». І головне, він був викривачем всієї системи соціального й національного поневолення західноукраїнського працьовитого люду, адже вся літературна творчість Мартовича була живим відгуком на злободенні питання тогочасної галицької дійсності. Та своєю людинолюбністю до українського працьовитого народу, ненавистю до зла й несправедливості твори письменника близькі нам і сьогодні.
