Моє щасливе читання цьогоріч - це трилогія «Левеншельди».

Отже, восени 1923 року Сельма Лаґерлеф почала свою останню велику книгу, назва якої змінювалась в процесі роботи над текстом від «Шарлотти» до «Шаґерстрема». Ідея роману виникла у письменниці після того, як вона прочитала листи та щоденники одного пастора, який і став прототипом головного героя. «Історія, яку я описую, сталася насправді. Один пастор посварився зі своєю нареченою, зробив пропозицію бідній даларнійці та одружився з нею. Він посварився і з батьками, і ті позбавили його спадщини. Потім пастор потрапив у тенета потворної та заповзятливої ​​жінки і врешті-решт помер на руках у своєї дружини, яка після його смерті повернулася до себе на батьківщину і багато чого досягла в житті», - розповідала Сельма у листі подрузі. Прізвище героїв вона запозичила у шведського роду Левенельм. Спочатку Сельма перейменувала їх у Левенборгів, але, оскільки це була реальна сім’я, члени якої були живі і часто фігурували в газетах тих років, видавництво наполягло, щоб герої стали Левеншельдами.
Так і зʼявилась найвизначніша в пізній творчості Лаґерлеф трилогія про Левеншельдів - «Перстень Левеншельдів» («Lowenskoldskaringen», 1925),
«Шарлотта Левеншельд» («Charlotte Lowenskold», 1925), «Анна Сверд» («Anna Svard», 1928) - історичний роман про пʼять поколінь.

Трилогія про сімʼю Левеншельдів - захоплююча сага, сповнена таємничих звʼязків, фатальних передбачень, інтриг та неймовірних пригод на тлі реальних історичних подій. «Левеншельди» - це й детектив з привидами, дивовижна й загадкова історія персня, що несе доленосне прокляття не тільки членам роду Левеншельдів, а й тим, хто ним тимчасово володів.

Сподобалось, як в романі майстерно змальовано особливості тогочасної епохи, специфіку життя шведського суспільства, побуту, переконань і вірувань шведів ХІХ ст. Є тут і тема злочину та покарання, що обʼєднує всіх героїв, таємні передбачення і прокляття, котрі збуваються упродовж життя низки поколінь.

Раджу для щасливого читання!

Я прочитала цю трилогію і була у захваті! Дуже цікаві персонажі, захоплюючий динамічний сюжет і абсолютно непередбачуваний фінал!

Думаю, що це чисто жіноче читання: кохання, зітхання, страждання - і раптом - щасливий кінець. В основі сюжетів обох творів - сімейні стосунки, звісно непрості, місцями навіть виклично непристойні. Але написано все так вишукано й елегантно - це ж Кронін. І переклад просто чудовий. Книжка ідеально підійде, щоб просто відпочити з хорошим текстом.

Сама книга розділена на дві частини. І ось трохи про них:
⠀
🔸️"Шинеля" - це повість, яку вважають, одним з найяскравішим прикладів українського реалізму. Вона повністю підходить девізу цієї епохи: "Типовим персонажам - типові обставини".
⠀
І дійсно, у повісті ми бачимо такого собі Башмачкіна, титулярного радника в департаменті петербурга, чия робота полягає в переписуванні паперів. Ця справа його повністю влаштовує, як і буденність життя. Але через свою простоту він стикається з насмішками з боку колег.
⠀
Однак, коли в житті Акакія Акакієвича з'являється мрія про нову шинель усе його життя починає набувати сенсу. Що буде далі, розповідати не буду, аби не втратити інтриги. Але скажу, що без цікавих поворотів сюжету від Гоголя не обійшлося)
⠀
🔸️Друга частина збірки присвячена комедії "Ревізор", яка звичайно теж має свою особливість - в ній немає жодного позитивного герою. От взагалі.
⠀
Сюжет п'єси зав'язується навколо одного містечка, в якого навіть назви немає. До цього містечка та його мешканців - городничого і інших доходить звістка про те, що до них їде ревізор. Ну а дрібний чиновник Хлестаков, якого помилково приймають за цього ревізора не втрачає шансу отримати від кожного чиновника хабар.
⠀
Обидва твори мені сподобалися. Це дійсно цікаво, спершу читати, а потім обговорювати на уроках усі деталі написання та сюжетні особливості. Та і сам стиль Гоголя мені дуже зайшов! Серйозно, брати сюжети з пліток друзів, а потім додавати літературного перцю - це верх геніальності!

Неможливо було не провести паралелі. І мій відгук буде стосуватися більше емоцій, які викликала книжка, ніж самого сюжету.

Події в романі, який читала довше, ніж планувала, відбуваються в період Першої світової війни. І здавалося б, минуло стільки років, а деякі сторінки, ніби написані про нинішню війну.

Місцями накривало від суперечливих відчуттів, часом читаючи про висловлювання, на зразок «превентивна війна», або ж «це ж німецька земля. раса… мова… історія…» мене штормило, але десь з середини книжки я таки змогла опанувати шквал емоцій.

З перших сторінок ми бачимо різних людей - одні підтримують ймовірність війни, інші категорично відмовляються в це вірити. Потім наступає оте заціпеніння, коли усі здогади виявляються марними.

Так, насправді багато паралелей, хоча тодішні події розгортаються більше ста років тому. І чекання новин, і блиск віри, і небажання вірити в те, на що здатен ворог… і ота реальність, в якій усі опинилися.

Написано дуже майстерно - передано атмосферу, настрій, бачення і бажання кожного.

Персонажі прописані дуже гарно (а їх тут немало), показано думки, сміливість і її відсутність, сильні і слабкі сторони. Вони тут справжні, такі, як ми з вами, такі, як люди поруч нас. І саме цим яскравим зображенням персонажів, їхньою поведінкою, вчинками ця книжка запам’ятається.

Щодо сюжету. Якщо спочатку здавалося, що події тягнуться, то потім я не могла відірватися.

Це дуже непроста, але дуже потужна книжка. Чесна, деталізована, продумана і атмосферна, хоч атмосфера, самі розумієте, не найкраща.

Книжка, яка викликала вир емоцій.

І не знаю, чи готові ви читати щось подібне, все ж таки насмілюсь радити. Так, бо мені дуже сподобалось, хоч про такі твори не зовсім доречно казати подібні слова.