це було дуже цікаво з перших сторінок) стиль автора мені зайшов, багато думок, як цікавих так і протиречивих, спогади і рефлексії про дні коли Норвегію охопила війна - дуже щімкі.

Сподобався формат оповіді, що всі спогади не повністю точні і оповиті туманністю, немов щось очевидне, але дуже важливе постійно вислизає з уваги. Загалом мені сподобалось, люблю такі насичені на сенси історії, з часом перечитаю 100% поки одне з найкращого прочитаного за цей рік буду всім радити)))

В інший час читачеві могло здатися, що книга Андрія Тристана «Доню, війна!» – це вигадана пригодницька повість з елементами хорору для юнацтва, де є всі необхідні чинники: карколомний сюжет, перше кохання, викрадення, щасливий кінець, який виборюють головні герої своєю кмітливістю та розумом. Але, насправді, це страшні реалії сьогодення, показані на прикладі життя двох підлітків з Харківщини.

Ірина з мамою змушені покинути напівзруйновану рідну домівку, щоб не жити під владою окупантів. Марина, рятуючись від постійних обстрілів, виїжджає з рідного міста. «Що зараз було спільного в дочки професора з мегаполіса та сільської дівчинки? Невизначеність і незрозумілість майбутнього, невпевненість у завтрашньому дні. Війна, яка знищує життя, щастя й плани та водночас робить дитину дорослою, відбираючи в неї дитинство».

У повісті автор порушує тему викрадення українських дітей росіянами. Головні героїні потрапляють у так званий табір перевиховання, де з дітей та підлітків намагаються зліпити «слухняних яничарів рашистського режиму». І тільки завдячуючи власній сміливості та винахідливості, дівчата повертаються до батьків.

Андрій Тристан зазначає: «Важливим етапом народної визвольної війни є порятунок українських дітей – нашого майбутнього». Автор пропонованої книги – полковник Збройних сил України, вчений, доктор технічних наук, учасник російсько-української війни, який у 2023 видав свою першу художню повість «Прийшла війна» (Львів: Видавництво "Апріорі"). «Доню, війна!» – це вже друга книга Андрія Тристана.

«Формат художньої книжки для мене це – формат того, що прочитає молодь. Моя задача була написати такою мовою художню книгу, щоб, в першу чергу молоді було цікаво це читати», – наголошує автор.

Цей роман - справжня психологічна подорож у глибини людської душі, надзвичайно глибокий твір, де автор досліджує вплив минулого на сьогодення, природу людської пам’яті та складність людських стосунків. Сандемусе майстерно переплітає минуле та теперішнє, створюючи складний і багатошаровий наратив.

Головний герой, Джон Торсон, успішний бізнесмен, повертається до Норвегії, де він провів свою юність. Подорож у минуле пробуджує спогади, які він намагався забути. Він знову переживає події, які сформували його особистість, і стикається з таємницями, які довгий час приховував.
Та, звісно, автор показує, якою пам’ять може бути ненадійною та як вона може спотворювати реальність.

Дуже сподобався стиль. Аксель Сандемусе пише просто і лаконічно, і це дозволяє йому зосередитися на психологічних аспектах роману. Він створює атмосферу таємничості, тримаючи читача в напрузі до останньої сторінки.

Скажу, що це потужний і проникливий роман, який змушує задуматися про природу людської пам’яті та про вплив минулого на сьогодення. Це книга, яка залишає глибокий слід у душі і багато роздумів.

У одному лісі жила собі Одноріжка, яка залишилась сама у цьому світі і вже була достатньо стара. Коли вона побачила людей, то вирушила у подорож.

Подорожуючи Одноріжка зустрічала як друзів, так і ворогів. У книзі доволі філософська нотка, піднімаються питання добра і зла, безсмертя та кохання.

Легка сатира та гумор, історія дуже легко читається та має двійне підґрунтя, для дітей буде як казка, а дорослих змусить задуматись на важкі теми.

Цікавий фінал, а ще тут була додаткова історія про знайомих героїв з Одноріжки, але головна героїня дівчинка 10-років і мені ця історія дуже сподобалась.

Ця книга мене перенесла в дитинство і у світ казок. Адже і сама історія дуже казкова, хоча водночас глибока, і навіть трішки філософська.
⠀
Це класичне фентезі. Мені чимось трішки було схоже на «Гобіта» Толкіна. Я б назвала його подорожнім, пригодницьким, коли є герої, які подорожують і мають пройти певний шлях, щоб досягти своєї мети.
⠀
Однорожка, яка залишилась сама, вирушає на пошуки свого племені, яке пропало безвісти. Вона не знає навіть, чи живі інші однороги, але якесь сильне почуття спонукає її покинути знайомі краї та піти в невідомість. Подорожуючи, Однорожка знаходить нових друзів, але також і ворогів, втрапляє у небезпечні ситуації, але й знаходить нові можливості та відкриває незвідані для неї почуття.
⠀
Мені сподобалось, як книга написана. Тут поетична мова, дуже багато порівнянь, зворотів, описів. Дуже лірично, емоційно. У книзі є балади, вірші, поезія. Вона невелика, але я читала її кілька днів, тому що цей текст треба смакувати, а глибину твору — досліджувати.
⠀
Адже автор додає у книгу багато відсилок до інших романів, людей, історичних постатей, легенд. І це все переплітається і творить нові образи та ідеї. Інколи деякі алюзії та трактування інших романів було важко зрозуміти, бо я не читала їх або вони просто складні для мене були💡 книга розглядає такі теми як героїзм, пошук свого місця, ідентичність, кохання тощо.
⠀
Ця історія одна зі 100 кращих фентезі-романів усіх часів за версією Time. Я можу зрозуміти, чому так, адже в цій книзі багато символізму, вона глибока і філософська, змушує задуматися. Але її не легко зрозуміти та усвідомити.
⠀
Я все ж таки люблю більш динамічне фентезі. Саме тому особисто для мене ця книга не стала дуже захопливою. Хоча історія залишала по собі теплі почуття, і відчуття казковості. Але й суму теж.
⠀
👉Тут ще є доповнення — «Два серця». У цій повісті розкривається доля інших героїв, які стали для Однорожки друзями. Було цікаво почитати і його.