Читаючи цю книгу я багато думав про дружбу, про людей з якими я дружу або дружив у певний період часу! Про те чи справді вони були друзями?
І трохи сюжету! У замку, відрізаному від зовнішнього світу, старий генерал очікує вечірнього візиту друга, якого він не бачив і не чув 41 рік. Ви уявляєте, чекати людину 41 рік, для мене це шок!
І Нехай це буде достатньо, щоб посилити вашу цікавість, після чого саме цікавість рухає цей роман. Чому 41 рік без зв'язку? Що призвело до розстановки? Чим закінчитися вечір? Все з'ясовується під час вечірньої розмови між двома друзями. Це один із найкрасивіших романів, які я читав, як за змістом, так і за стилем написання. Він має таку глибину, яка гризе мене навіть після прочитання.
🕊️«Я ж поклявся здобути крила і злетіти вище гір, і клятва моя свята.»
💭📝 Янис юний наймит, один рік працював у родичів, а другий рік працює у Ґрантсів, за 60 рублів на рік та харч. Його дні належать іншим, сам він не може ні про що думати, мої думки наче бʼються об стіну. Нічні години минають у важкому сні, вдень я мучу свої руки й ноги, не смію сам на сонце поглянути - мої очі теж належать роботі..
Так розумію малого Яниса, адже знаю що таке тяжка робота від ранку і до вечора і в спеку щодня в селі, по городах, сіні ітд.коли ні рук ні спини не відчуваєш ітп..
Сумна і одночасно чудова книга з хорошими моментами.
І така літня історія, якраз на літо читати те що треба.
Чотири дні провела з цією книжкою і вчора дочитувала до пізньої ночі. Вона непроста, місцями важка, подекуди кумедна, іронічна, а якщо сформувати загальні враження в одне речення - захопливий роман, який дивує, виклика усмішку й безліч емоцій
Під однією обкладинкою ми бачимо трилогію, події в якій розгортаються в період з XVII до початку XIX століття. Це атмосферне занурення в життя Швеції тих років і окремо відмічу детальні описи, що передають дух того часу, традиції, побут, мислення людей, шляхи вирішення проблем, віру в кару за вчинене.
Хоч розповідь ведеться повільно, але відчуття, що ніколи не знаєш чим закінчиться розділ, присутнє. І це ми бачимо з самого початку книжки, коли подружня пара вирушає перевірити, бо ж дуже хвилюється, чи ніхто не вкрав з руки померлого генерала Левеншельда перстень. І та напруга, яка починає зростати з перших сторінок, тримає, бо персонажі дивують, як приміром, ця пара - так перевіряли, чи перстень на місці, що самі його вкрали. І зрештою з того моменту все й почалося… Подібні повороти присутні постійно і цей ефект справляє неабияке враження.
Загалом у творі усе відбувається довкола того перстня, точніше довкола тих людей, які хотіли ним володіти, а їх дуже багато, ми бачимо події, які з ними стаються, бачимо кару, яка падає на їхні голови, бачимо віру в очевидне одних, а тоді стикаємося з запереченням.
І так тягнеться впродовж довгих років.
Сюжет детально продуманий, а персонажі, хай навіть і робили те, чого не мали робити, переважно викликали і розуміння, і співчуття.
«Ми, люди, не любимо, коли щось розбивається. Хай навіть це трапилося з глиняним глечиком чи порцеляновою тарілкою, ми збираємо осколки, складаємо їх до купи й стараємося склеїти їх у колишню цілість»
Безліч абзаців, які хотілося занотувати. Глибоко і прекрасно написано. Люблю такі книжки, які читаєш без поспіху і отримуєш задоволення.
І якщо ви не надто любите класику, все ж раджу звернути увагу на цю трилогію.
«Він був для неї тією горою, на яку вона завжди могла спертися. Але й він не міг вберегти її від самої себе.»
Ця історія про вродливу дівчину Крістін, доньку Лавранса, що походила з відомого роду. Батьки її були побожні і богобоязливі люди. Вони старанно відвідували церкву, завжди показували іншим приклад у роботі, але жили замкнуто та відокремлено.
У Крістін були дуже теплі стосунки з батьком. Вона змалку скрізь його супроводжувала. Коли їй виповнилося п'ятнадцять, батько заручив її із Симоном. І хоч вона його не любила, але й не чинила опір волі батька.
Після загибелі свого брата, Крістін попросила батька, щоб той дозволив поїхати на рік до монастиря. Батько відпускаючи її, не думав, що там, під захистом черниць, вона зустріне того, хто переверне все її життя...
Є книги, прочитавши які, впадаєш у якесь заціпеніння. І кінець хороший, але радості як такої не відчуваєш. Ця історія стара як світ – дівчина, будучи вже обіцяною своїми батьками нареченому, закохується в іншого. Як і належало на той час, церква диктує свої закони та моральні цінності. Дівоча честь займає особливу увагу.
Всі герої складні, неоднозначні, розкриваються з різних боків, іноді несподіваних.
Тут також присутня прекрасна атмосфера, немов просякнута холодним скандинавським повітрям та суворістю норвезької природи.
Книга непогана, але кожній книзі свій час і свій читач, як кажуть.
