Крістін, донька Лавранса. Книга перша: Вінець

«Вінець» – перша частина славетної трилогії «Крістін, донька Лавранса» відомої норвезької письменниці, лавреатки Нобелівської премії 1928 року, Сіґрід Унсет. Три частини роману – три основні періоди в житті головної героїні Крістін, перша з яких розповідає про розвиток і становлення батькової улюблениці від дитячих літ, забав на подвір’ї, пізнання таємниць лісу, знайомства з монахом Едвіном, який, врешті, стане її неформальним духовним наставником, аж до заручин і виборювання права на заміжжя за покликом серця. Крістін, попри традиційне виховання і навчання, попри втрати, помилки і страхи, мужньо бореться за щастя бути поруч з коханою людиною.

«Перстень Левеншельдів», «Шарлотта Левеншельд» і «Анна Сверд».

Стрижень цього панорамного твору – це дивовижна й загадкова історія персня, що належав генералові Левеншельду. З цією коштовністю химерно пов’язані долі членів шляхетського роду Левеншельдів і тих, хто нею тимчасово володів. Крізь усі частини трилогії червоною ниткою проходить думка про неминучу кару за скоєне зло, перемогу добра над злом і торжество любові.

Трилогія охоплює період від першої половини XVIII століття до початку шістдесятих років XIX століття. Оповідь відзначається крутими поворотами сюжету й достовірністю в описі реалій тодішньої Швеції.

Минуле — то лиш сон

Один із найважливіших творів норвезького письменника Акселя Сандемусе — історія злочину та пристрасті, проникливий аналіз ірраціональних сил, що керують людським розумом.

У листі до ніколи не баченого сина американсько-норвезький бізнесмен Джон Торсон занурюється в глибини своєї пам’яті й вивуджує звідти спогади про події, які, можливо, насправді й не відбулися. 1939 року він приїздить до Норвегії у пошуках давнього кохання та втраченого дитинства, опиняється у вирі драматичних подій і застає початок німецької окупації. У його минулому, де все химерно переплітається і де нічого насправді не минає, зринають таємниче убивство й почуття провини, богемні знайомства й суперництво, пошуки моралі й ідентичності, звабливі пристрасті й непоправні втрати. Спогади таки повертаються до нас, і з доленосними наслідками.

«Убивство й кохання — єдине, про що варто писати», — саме тут сформульована відома фраза Акселя Сандемусе, знаного за психологічну глибину та дослідження суспільного впливу на особистість.

Втрачена земля. Льодовик

Йоганнес Вільгельм Єнсен — видатний данський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1944 року. Він здобув визнання за глибокі твори, в яких часто поєднуються елементи міфології, історії та психології. Найвідомішою його роботою є цикл «Довга подорож», що включає 6 творів: Втрачена земля, Льодовик, Норне-Ґест, Похід Кімврів, Корабель і Христофор Колумб.

У «Втраченій землі» читач спостерігає, як первісна людина льодовикового періоду доісторичної Скандинавії пізнає біля підніжжя вулкана життя, сповнене холоду і жаху, випрошує в уявного бога Вогню рятівну іскру, вбиває собі подібних і прокладає стежку в непевне майбутнє.

У «Льодовику» міфічний герой Єнсена Дренґ — воїн і винахідник, добуває людям вогонь, який не просто зігріває тіло, а творить революцію в головах і душах. Той символічний вогонь перетворює темряву на світло в буквальному й екзистенційному значенні. Дренґ стає пророком, дослідником небесних світил і живим метрономом: структурує час — іще вчора безформний хаос — у дні й ночі, місяці й роки.

Старі й молоді

Дія роману розгортається на Сицилії у 90-х роках XIX сторіччя, у період відразу після Рисорджименто (об’єднання Італії), в добу економічних негараздів, корупційних скандалів, соціальних повстань і селянських виступів. Сам Піранделло назвав його «сповненим гіркоти, густонаселеним романом, у якому змальована драма мого покоління». Твір пронизаний відчуттям задухи, яка гнітить і старих, і молодих. Перших вважають справжніми винуватцями скандалів, які призвели до розчарування ідеалами, а другі змушені жити в суспільстві, у якому вони не можуть знайти собі місця. Рисорджименто, що розуміється як оновлення нації, не принесло очікуваних результатів, а національна єдність не звільнила від болячок відсталі регіони країни. Ця драма проявляється в романі, сторінка за сторінкою, крізь мозаїку облич і подій.

У центрі уваги — родина, де батько, представник старшого покоління, намагається утримати владу та традиції, а його діти, зокрема син, який є відображенням нового покоління, шукають виходу з системи, що їм не дає змоги розвиватися. Ці міжпоколінні конфлікти, сповнені психологічної напруги, стають основною лінією сюжету.