Досконалий текст у блискучому перекладі та з чудовим оформленням, тріюмф Слова й іменини серця для тугого бібліофага – мені важко передати весь захват од “Печери ідей”.
Це інтелектуально-філософський детектив, але від детективного жанру тут – лише сюжетна канва: розгадник таємниць Геракл Понтор та філософ Діягор розслідують серію жорстоких убивств, що сколихнула давні Атени, а в примітках – безіменний перекладач грецького тексту намагається відшукати ключа до самого роману. Раз по раз з’являються химерні ейдетичні образи – птахи, метелики, дівчина з лілією – збиваючи з пантелику героїв та нагадуючи, що Істина – не завжди раціональна, вона постійно вислизає з рук, по-знущальницьки даючи очевидні натяки, яких ми не помічаємо.
Сомоса чудово описує не лише Платонову академію, побут атенян, їхні звичаї, а й темний бік Міста – похмурі вулички з гетерами й розбійниками, підпільні драматичні гуртки, що разюче відрізняються від офіційного театру, та насамперед – буйні діонісійські містерії, де одурманені учасники, впадаючи в екстаз, не зупиняються ні перед чим, наче розігруючи трагедію “Вакханки” великого Евріпіда (його ім’я тут вирине не раз).
Перед нами – постмодерністський роман, а водночас – своєрідна деконструкція постмодерну, іронічна розправа з платонівськими ідеями – і зведення їх до абсолюту.
В остаточному ж підсумку, читач, як і герої, опиняється у своєрідній печері ідей, безборонний не лише перед Істиною, а й перед Реальністю. Натомість Автор, попри всі теорії Роляна Барта, виявиться живий-живісінький – хай там хто ховається за цією маскою.
Мій відгук на одну з недавніх новинок Видавництво "Апріорі" "Печера ідей" починається чи не традиційним уже здивуванням, змішаним із похвалою, наскільки неочікувано "дахозносною" була ця книга.
Цей роман - другий у видавничій серії "Історичний детектив" (перший - "Метью Шардлейк. Розгін" К. Дж. Сенсома) і, приступаючи до його прочитання, я очікував хорошого та цікавого історичного детективу про розслідування вбивства юнака у Афінах часів Платона. І, на одному з рівнів, якщо можна так висловитися, прочитання, я його отримав. Сюжетна лінія розгадування таємниці убивбства - неймовірно цікава, заплутана, темна, із гостросюжетними поворотами, із цікавою концепцією як саме світогляд, який панував у Давній Греції впливає на розслідування.
Щодо іншого пласту твору - про давній манускрипт і його перекладача, я, чесно кажучи, гублюся у словах, щоб хоч щось написати, і не зіпсувати враження навіть найменшими спойлерами. Я вражений до глибини душі, наскільки автор майстерно, іноді делікатно, іноді грубо і прямолінійно заграє з поняттями Автора, Читача, Перекладача, Образу та Ідеї твору. Це, мабуть, все, що я насмілюся сказати про цю частину, чи інакше кажучи, рівень роману. Затято раджу всім книголюбам, тим, хто читає часто, багато і різноманітно, хто має сміливість і нахабність хоча б зрідка називати себе Читачем - прочитати цю книгу, цей неймовірно цікавий діалог.
"Ох, ця література..! - промовив він. - Читання - це не роздуми на самоті, мій друже, читання - це розмова! І не звичайна розмова, а платонівський діалог, коли твоїм співбесідником виступає ідея. Проте ця ідея не є сталою: провадячи з нею діалог, ти змінюєш її, присвоюєш собі, починаєш вірити в її незалежне існування..."
"Я волію мати невеликі збори, на яких можна кричати, ніж величезну імперію, у якій доведеться мовчати."
Стародавня Греція. Афіни. Часи філософської школи Платона, де вивчають основи буття та духовне самопізнання, але навіть між цих високих матерій, усіх шокує вбивство одного з учнів - Трамаха. Його вчитель, намагаючись з'ясувати всю правду, звертається до афінського розгадника таємниць, Геракла Понтора.
Також в книзі розвивається лінія більш сучасного перекладача давнього твору, який досліджує не тільки текст, а ще й смерть свого попередника.
Ніколи, нічого, подібного я ще не читала. І через те, довго складались думки в якийсь змістовний текст. А на скільки змістовний ? Побачимо😅
Детектив - це завжди моя зупиночка. Але тут не все так просто. Події в книзі розгортаються за часів античності, що є чимось абсолютно новим для мого читацького досвіду. Розслідування веде тогочасний "детектив", який характером мені трохи нагадував Пуаро, і його новий знайомий Діагор. І нібито, на середині книги здається, що все очевидно і шоку від фіналу не станеться. Ха!
Книга абсолютно не те, чим здається, а детектив це лише невелика частина та інструмент, щоб показати набагато більше. Автор не тільки занурює в тогочасне життя афінян та показує темну сторону міста, а й висвітлює питання складних внутрішніх моментів, духовних пошуків і їх протистояння тілесності та короткочасним задоволенням. Оригінальність тексту ще й в сценах з перекладачем, адже саме він ніби розповідає все читачу і пояснює підтексти та відсилки до міфів. А те як закінчується його лінія мені страшенно (аж зараз лусну) хочеться розповісти, але краще хай це буде інтригою😌.
300 сторінок, а тут стільки всього сховано. Це книга об'ємна, неочікувана, моментами тригерна, з добре переданою атмосферою стародавніх часів, змушує до неодноденних роздумів і в кінці таки шокує фіналом.
Оцінка 8,5/10
Серія «Історичний детектив» від видавництва «Апріорі»
Що сказати, по-перше, розкішне оформлення.
«Печера ідей» Хосе Карлос Сомоса, 2000 рік
3,91 на Goodreads
Головна характеристика-це постмодерністський роман. Це інтелектуально-філософський детектив, в якому жанр детективу присутній тільки в сюжетній канві: розгадник таємниць розслідує серію вбивств в давніх Афінах, а в примітках- автор-перекладач грецького манускрипту намагається знайти ключ до самого роману.
Автор майстерно зобразив побут та звичаї афінян, дуже яскраво передавши атмосферу стародавніх часів.
Я обожнюю літературу про літературу, книги про книги, тому це просто неймовірна знахідка. Автор, Читач, Перекладач, Образ й Ідея твору-ось той каркас, на якому зображений автор.Філософські питання про те що є істиною, про духовні пошуки, про протистояння духовного і тілесного.
Якщо в художньому творі для вас головним є захоплюючий сюжет-ця книга не для вас, тут сюжет має другорядне значення.
"Ох, ця література..! - промовив він. - Читання - це не роздуми на самоті, мій друже, читання - це розмова! І не звичайна розмова, а платонівський діалог, коли твоїм співбесідником виступає ідея. Проте ця ідея не є сталою: провадячи з нею діалог, ти змінюєш її, присвоюєш собі, починаєш вірити в її незалежне існування..."
5 з 5
