Уххх! Ця книга вже у моєму списку "Найкращих прочитаних за життя". Описане у творі мені дуже близьке, а майстерність Кроніна ще більше додавала реальності. Це шедевр, який кожен має прочитати. ДУЖЕ раджу.
Ця книга - моя перша від Кроніна, і, здається, не остання💔
Вона чудова, але надзвичайно трагічна та драматична.
Проте, читається вона легко та захопливо.
Автор чудово описує задушливу атмосферу моторошного будинку Броуді, описує настільки реалістично, що навіть здається, ніби ти сам перебуваєш у цих стінах. На сторінках свого роману Кронін відтворює побутову драму, що вражає об'ємом, ретельно опрацьованими образами та єдністю стилю.
Ця книжка викликає емоції - від розчулення і співчуття до ненависті й огиди. А отже, це істинно талановита книга, яку обов'язково потрібно прочитати.
"Замок капелюшника" – це історія про Джеймса Броуді, який є жорстоким, зверхнім, цинічним, гордим, самозакоханим та авторитарним чоловіком.
Сюжет роману вражає своєю непередбачуваністю та емоційною напруженістю, а перипетії життя головних героїв будуть тримати вас в захопленні до останньої сторінки.
Кронін вдало вписує в сюжет роману елементи глибокої психологічної та етичної драми, висвітлюючи моральні принципи та внутрішню боротьбу героїв. Він досліджує теми любові, зради, гордості та розчарування, створюючи зворушливий портрет людської природи.
Автор майстерно створює живописні образи своїх героїв, він так яскраво описує кожну деталь інтер’єру, кожну деталь місцевості, що здається ніби ви переноситесь туди і є частиною цієї історії.
Я обожнюю Кроніна і скуповую всі його книги не читаючи анотації. Я точно знаю, що отримаю неймовірну насолоду від їх читання.
Ця книга для мене 10 з 10 і вона, звичайно, потрапляє на поличку улюблених і найкращих прочитаних.
“Цитадель” стала третьою книжкою Арчибальда Кроніна, яку я прочитала. І поки що вона на 3 місці, якщо складати ТОП-3. На першому, якщо цікаво - “Замок капелюшника”, на другому - “Зорі дивляться вниз”.
Ні, книжка насправді дуже хороша. Просто лікарська тема - не зовсім моя. А ще Кронін - сам був лікарем, і в романі він трохи захопився медичними деталями, описами хвороб і методами їхнього лікування. Через це мені місцями було нуднувато. Але в цілому роман ок - і взагалі його вважають чи не головним у автора.
Це книжка про молодого лікаря, який приїжджає на свою першу практику у віддалене містечко, сповнений ентузіазму і захоплений професією. Швидко стикається з корупцією і непрофесіоналізмом інших лікарів, які зі звички, задля наживи, або просто від ліні прописують зайві ліки, і роблять ще багато різного. А він, новенький і недосвідчений, постає перед дилемою - стати таким самим, чи бунтувати і втратити роботу і можливо усю подальшу кар’єру.
Ну і далі 400 сторінок героя кидає від ідеалізму до пофігізму і бажання наживи. Змінює місця роботи, оточення і принципи. Про це власне і книжка - про виклики, з якими стикнувся лікар впродовж кар’єри, як він це сприймав, як у нього були справи з совістю, і як це сприймала його молода дружина.
Нарешті я побачила у Кроніна не чорно-білого героя, а живу реалістичну людину, з сумнівами і ваганнями, яка змінюється під впливом обставин і бажань. І таку саму живу його дружину. І це було прекрасно.
Без спойлерів тут особливо не розпишеш, тому відгук буде короткий. Коротше, книжка в цілому зайшла. Якщо добре сприймаєте медичні теми - вам взагалі має сподобатися. Але якщо обираєте, з якої почати читати Кроніна, краще візьміть “Замок капелюшника”.
А я просто радію, що маю ще 4 непрочитані книжки цього автора. Але читати Кроніна треба дозовано, тому поки не чіпатиму, хай це буде “на новий рік” )
І одненьку цитату ще лишу - як приклад, як автор змальовує образи персонажів:
“Вона мала вигляд жінки заможної, доглянутої, яка не дозволить і пальцем торкнутися без належного огляду кутикули”.
