Ендрю Менсон молодий амбітний лікар сповнений ентузіазму до своєї професії в якій робить свої перші практикуючі кроки. Та на шляху ідеаліста з першого ж дня очікує розчарування - антинауковий і несучасним підхід колег до своєї роботи, ница конкуренція, невігластво і врешті-решт - корупція і шахрайство в медичній сфері.
Автор майстерно описує медичну систему ХХ століття Великої Британії, поступово занурюючи нас у вир подій на прикладі одного лікаря спокушаючи його зворотною стороною професії лікаря. Відчувши на собі всі труднощі безгрошівʼя, матеріальне приниження серед своїх успішних заможних колег і невігластво пацієнтів, які вбачали ефективність лікування лише у «чудодійних» пігулках і порошках - Ендрю піддається впливу і зраджує - собі, сімʼї, науці, своїм принципам, обовʼязкам і обіцянкам… Та до чого все це приведе? Чи дійсно гроші можуть настільки вплинути і змінити людину, опустивши її на саме дно аморальності? Невже професійна етика пусте слово?
Прекрасний медичний роман, написаний самим лікарем. Не зважаючи, що він описує минуле - всі ці проблематики і досі актуальні і як не дивно досі на часі. Особисто я кайфонула від читання - починаючи від тонкощів медичної сфери і закінчуючи любовною лінією, яка тут грає не останню роль.
Однозначно раджу!
Автора записала в топ.
Продовжую знайомство з книгами Кроніна.
У центрі сюжету роману історія молодого лікаря Ендрю Менсона. Він любить свою професію, але, в той же час, Менсон фанатично прагне досягти успіху, заробити статок. На що заради цього піде чоловік? Які з обітниць порушить?
Цього разу автор знову не розчарував. Як на мене, він блискуче змалював далеку від досконалості медичну систему в Англії початку ХХ століття. Для багатьох лікарів пріоритетним було не здоров'я пацієнтів, яких вони часто дурили, виписуючи їм дорогі, але непотрібні ліки, а власне збагачення.
У книзі є сцени, які вражають. Як ось та, де один недосвідчений хірург просто зарізав свого пацієнта.
У своїх творах Кронін ніколи не шкодує головних героїв, проводячи їх ледь не всіма колами пекла. Наче вправний психолог, він показує найпотаємніші закутки душі своїх героїв, дозволяє читачу спостерігати, на які вчинки здатна людина в тій або іншій ситуації.
Це досить нелегка книга. Але її фінал, попри одну, як на мене, невиправдану трагедію, лишає по собі приємний післясмак, дарує надію на те, що в цьому житті ще не все купується та продається.
Рекомендую до прочитання
Кронін - один з моїх найулюбленіших письменників. Разом із Драйзером. І коли ви читаєте їх твори, неможливо не зауважити певну схожість у їхніх стилях. Особливо у романі “Цитадель”. Велика мрія (у Драйзера це зазвичай - американська мрія) молодого доктора Ендрю Менсона - лише займатися справою усього його життя, лікувати та допомагати хворим, відстоювати справжні людські цінності, боротися за розвиток медицини. Але на заваді чоловікові стає неправильна, недосконала медична система, а також відсутність ресурсу, без якого людина - не людина. Гроші.
Наївна, майже по-дитячому, душа лікаря стикається з неприйняттям його як експерта, адже знань і прагнень недостатньо для того, щоб жити і займатися улюбленою роботою. У кожному новому місті Ендрю зустрічає не тільки друзів і кохання, а й наживає ворогів, котрі знають,що їхнє насиджене, куплене місце приносить дохід, так навіщо ж розвиватися і лікувати людей, коли можна виписати безкорисну мікстурку?
Після скитання невеличкими містечками, Ендрю та його дружина приїжджають до Лондона, де зовсім випадково лікарю щастить. Ця випадковість приносить йому нові корисні зв’язки та великі заробітки. Ось тут і починається боротьба добра і зла в серці людини: прибутковий обман чи чесні злидні? Лікар вибирає перше, адже мало кого у світі не засліплювало багатство та достаток.
Цитадель людської щирості та доброти майже зруйнується, поки жахливий випадок не потягне за собою низку покарань.
Неймовірний стиль автора, те як він описує міста, життя людей різних верств, а також багатогранний внутрішній світ героїв - вічну боротьбу світла і темряви душі. Читається цікаво та легко, незважаючи на досить великий об’єм.
Якщо порівняти біографію Кроніна та цей роман, то можна провести паралелі, адже саме у “Цитаделі” автор описує свій досвід у медичній системі.
Зазвичай не наполягаю, але цей роман рекомендую дуже ♥️
Ну як так можна геніально писати! Я не сумнівалася, що вона мені сподобається, і все ж… Яка це сильна й глибока книга! Яка трагедія! Ну чому, чому така дурна смерть, якої легко можна було уникнути!
З цією книгою я збагнула, наскільки сильно мене нервує людство загалом. Якщо у «Три любові» я плювалася на її сина та церкву, в «Замку капелюшника» — на батька, то тут я просто закипала від ненависті до людей, що заважали неймовірно талановитому лікарю, який справді вмів, хотів і робив; до простих, недалеких людей, які псували собі життя через тупі причини, бо це щось нове, незвідане і взагалі це зміни, а ніяких змін не потрібно, навіть якщо вони на краще й стосуються здоров’я.
А ще у цій книзі, для мене четвертій у автора, я знову усвідомила всю силу долі й провидіння. Чого тільки не відбувається в житті…
