Перший комп’ютер, перші сторінки

Джосая Бенкрофт почав писати змалку. Батько хлопчика, а за сумісництвом – його домашній вчитель англійської, змушував дев’ятирічного сина щодня писати по сторінці тексту. Для цього навіть подарував йому комп’ютер RadioShack TRS-80 Model 100. 

Письмо припало хлопцеві до душі, і в 11 років він узявся за написання свого першого фентезійний роману, у якому були портали, магічні камені й дракони.

Як Бенкрофт вирішив «збудувати» власну Вавилонську вежу?

У дитинстві Джосая Бенкрофт склав список цілей, які хоче виконати за життя: створити комікс, попрацювати діджеєм, видати книгу. Йому вдалось реалізувати все  — навіть опублікувати близько 50 віршів. Однак пункт, який стосувався книги, виявився найскладнішим.

Натхнення з’явилось після прочитання книги Італо Кальвіно «Міста незримі». Саме цей твір підштовхнув Бенкрофта до створення Вежі, складної гігантської споруди, яка й стане центральним місцем дії у «Вавилонських книгах».

Тернистий шлях самвидаву

Джосая Бенкрофт свідомо прийняв рішення на користь самвидаву. Йому здавалось, що літературні агенти й потенційні видавці завзято хотітимуть щось у його тексті змінити, а отже краще взяти всі процеси у власні руки. 

Після прибуття з друку книга продавалася погано. За три роки Бенкрофту вдалося продати лише 250 примірників, хоч зусиль на промоцію він доклав чимало. Автор закуповував рекламу, відвідував книжкові ярмарки, самостійно вів сайт і соцмережі, розсилав примірники блогерам. Постійні невдачі похитнули його психічне здоров’я: від сильного емоційного перевантаження почались панічні атаки. Сильний стрес спонукав письменника звільнитися з роботи, видалити сторінку у Фейсбуці та майже відмовитися від продовження серії.

Чорна смуга минула тоді, коли «Сходження Сенліна» потрапило на конкурс «Self-Published Fantasy Blog-Off». І хоч книга й не перемогла, її схвально оцінили популярні блогери. Зокрема Емілі Мей, одна з найуспішніших рецензенток на Goodreads. Невдовзі після цього Бенкрофт підписав контракт із видавництвом «Orbit Books».

Руйнація стереотипів про ідеального героя

Джосаю Бенкрофта ніколи не цікавили самовпевнені герої. Він втомився від таких образів – пласких, незмінних, шаблонних. Натомість він створив Томаса Сенліна – вчителя, інтелігента, трохи самовдоволеного і відірваного від реальності чоловіка, який потрапляє у пащу хаотичного світу. Сенлін не сильний, не спритний і не харизматичний герой, а звичайна людина – розгублена і вразлива. Однак саме це дає йому змогу змінюватися. Вежа змушує Томаса ставати іншим.

«Сходження Сенліна»: про що перша книга циклу

Перший роман циклу починається з втрати: Томас Сенлін вирушає зі своєю молодою дружиною Маріам у медовий місяць до величної Вавилонської Вежі – архітектурного дива, що простягається до самого неба. Але у натовпі на ринку, біля підніжжя Вежі, Маріам зникає. Сенлін змушений підніматися нагору – поверх за поверхом, намагаючись знайти її у світі, що виявляється химерним, жорстоким і несправедливим.

Серія «Вавилонські книги» складається з чотирьох частин:

1) Senlin Ascends (2013), «Сходження Сенліна».

2) Arm of the Sphinx (2014).

3) The Hod King (2019).

4) The Fall of Babel (2021).

Кому сподобається книга: усім шанувальникам детально побудованих фантастичних світів і непередбачуваних сюжетів.

Друга частина «Arm of the Sphinx» уже в роботі, вийде у 2026 році.

Підготувала Наталія Григор’єва.