25 вересня 2026 року у Львові відбулася підсумкова пресконференція, присвячена завершенню проєкту «Літературний безвіз». Упродовж трьох років команда видавництва «Апріорі» працювала над тим, щоб важливі твори європейської класики вперше стали доступними українською мовою.

Результатом цієї роботи стали 14 книжок дев’ятьох авторів із восьми європейських країн, перекладених із восьми мов. Загальний наклад видань становить 36 000 примірників. Книжки вийшли у двох видавничих серіях – «Magnum Opus» та «Історичний роман».

Головна редакторка Марта Николишин розповіла про формування концепції «Літературного безвізу» та основні етапи його втілення – переклад, підготовку книжок до друку, дистрибуцію і промоцію. Початковий задум і перелік творів вдалося зберегти, однак повномасштабна війна суттєво вплинула на роботу. Частина залучених до проєкту фахівців стали до лав Збройних сил України. Команді довелося перерозподіляти завдання, шукати нових спеціалістів і продовжувати роботу в умовах постійної небезпеки.

Окрему частину розмови присвятили перекладацькому досвіду. Наталія Іліщук наголосила на тому, наскільки українському культурному простору бракувало якісних перекладів нордичної класики. Для неї робота над трилогією «Крістін, донька Лавранса» мала й особисте значення: перекладачка навчалася в норвезькому Ліллегаммері – місті, де жила Сіґрід Унсет, – і понад десять років мріяла побачити цей твір українською. Важливою частиною видання стали примітки, карта Норвегії XIV століття та родинне дерево персонажів.

Оксана Смерек розповіла про цикл Йоганнеса Єнсена «Довга подорож» і створену письменником скандинавську модель історії людства. Робота над першими частинами припала на час повномасштабної війни, тому сцени насильства й утрати рідної землі сприймалися особливо гостро. Історія кімврів, які втрачають землю, мову та ідентичність, несподівано відгукнулася паралелями із сучасним українським досвідом.

Олег Король охарактеризував прозу Сельми Лаґерлеф як «поезію в прозі». Одним із головних завдань перекладача було зберегти метафоричність, образність і особливу атмосферу саги, що охоплює життя кількох поколінь шведських родин. Також ішлося про складнощі, пов’язані з авторськими правами, через які чимало визначних європейських творів досі залишаються недоступними українському читачеві.

Олесь Герасим поділився досвідом перекладу трилогії Владислава Реймонта про Костюшківське повстання. Перекладач розповів про роботу зі стилізованою під давнину мовою, історичними реаліями, назвами зброї, одягу та шляхетських звичаїв. Особливо промовистими для сучасної України виявилися описи того, як суспільство готується до повстання, шукає ресурси й виборює право на незалежність.

Ця зустріч стала не лише підсумком масштабного проєкту, а й нагодою ще раз поговорити про значення українського перекладу. Кожне таке видання розширює наш культурний простір, повертає українській мові право говорити про світову класику й допомагає побачити Україну як повноправну частину європейської літературної традиції.

Дякуємо перекладачам і перекладачкам, редакторам, коректорам, дизайнерам, ілюстраторам, партнерам та всій команді, яка працювала над «Літературним безвізом». І дякуємо всім читачам, які вже відкривають ці книжки українською.

Фотозвіт: Прес-клуб Львів.

Проєкт «Літературний безвіз» реалізовано за співфінансування програми «Креативна Європа» Європейського Союзу (Creative Europe).