«Істина – дочка часу, а не влади»
Мені сподобалося, як детектив вів розслідування, враховуючи, що злочин стався 400 років тому, коли не було ні архівів, ні інтернету, і свідків тих подій вже немає в живих. Для того, щоб докопатися до правди, Алан Ґрант поринув в історичні твори тих років.
Для детектива це стало нав'язливою ідеєю, бо він упевнений, що інтуїція його не підводить. Читаючи цю книгу, я частенько плуталася в іменах: всі ці Едварди III, Едварди IV, Річарди III і т. д. Тому моя порада: запасайтеся стікерами або маркерами, бо тут дуже багато імен і подій.
У книзі йдеться про монархів, королів, лордів та спадкоємців престолу і те, на що вони здатні заради трону.
Виявляється, що це п’ятий детектив у серії про інспектора Ґранта й остання книга, опублікована за життя авторки. Асоціація письменників детективного жанру визнала «Дочку часу» найкращим детективним романом усіх часів.
Якщо ви цікавитесь історією Англії, то це дуже пізнавальне чтиво.
маленька, але дуже показова книжка, яка демонструє нам дуже цікаву річ: як легко втратити історичну правду. адже хто знає, можливо ця правда була переписана або написана з точки зору людини, яка свідомо перекривлювала факти задля певної Вигоди?
до манери оповіді цього короткого детективного роману мені було дуже важко звикнути, але вже після половини книжки було цікаво, чим все закінчиться: чи знайде пан Алан Грант відповідь на своє питання в історичному розслідуванні, чи Річард ІІІ - насправді вбивця, яким його висвітлюють підручники, чи таки добра людина, яку внаслідок перекручування, замовчування та прибріхування декілька століть звинувачують незаслужено?
неймовірно захопливо спостерігати за цією подорожжю листами, історичними документами, згадками очевидців, які поступово доповнюють і вимальовують загальну картину того, що відбувалося. справжня реконструкція
знаєте, певною мірою це дуже повчальна історія, особливо для українців зараз. адже нам життєво важливо зберегти правду.
«Гадаю, що лиходійство, як і краса, не існує без глядача»
«Маленька, але дуже показова книжка, яка демонструє нам дуже цікаву річ: як легко втратити історичну правду. Адже хто знає, можливо ця правда була переписана або написана з точки зору людини, яка свідомо перекривлювала факти задля певної Вигоди?
До манери оповіді цього короткого детективного роману мені було дуже важко звикнути, але вже після половини книжки було цікаво, чим все закінчиться: чи знайде пан Алан Грант відповідь на своє питання в історичному розслідуванні, чи Річард ІІІ — насправді вбивця, яким його висвітлюють підручники, чи таки добра людина, яку внаслідок перекручування, замовчування та прибріхування декілька століть звинувачують незаслужено?
Неймовірно захопливо спостерігати за цією подорожжю листами, історичними документами, згадками очевидців, які поступово доповнюють і вимальовують загальну картину того, що відбувалося. Справжня реконструкція
Знаєте, певною мірою це дуже повчальна історія, особливо для українців зараз. Адже нам життєво важливо зберегти правду».
"Дивно, але коли розкриваєш людям правду про якусь легенду, вони обурюються не на автора легенди, а на тебе. Вони не хочуть, щоб їхні ідеали, ілюзії були зруйновані"
Ох, в мене засвербіли руки зануритись в якесь історичне дослідження після прочитання цієї історії. Дуже близька для мене історична тематика, безумовно, підкупила.
"Дочка часу" - це справжній інтелектуальний детектив, що ламає стереотипи жанру. Замість традиційного розслідування, де детектив шукає вбивцю серед підозрюваних, головний герой, інспектор Алан Ґрант, намагається розгадати одну з найзнаменитіших історичних таємниць.
Перебуваючи в лікарні через травму, Ґрант із нудьги починає вивчати портрети відомих історичних особистостей. Один із них - Річард III - викликає його зацікавленість. Чи справді він був безжальним тираном і вбив власних племінників, як це стверджує офіційна історія? Чи, можливо, його несправедливо оббрехали? Ґрант, який має гостру інтуїцію щодо людських облич, не бачить в ньому безжального вбивці, якого змальовують в історичних описах. Це спонукає його поставити під сумнів загальноприйняту версію подій.
Використовуючи логіку, факти та допомогу друга, Ґрант поступово розкручує клубок суперечностей і розкриває справжнього винуватця злочину.
Ця книга - чудовий приклад того, як історію можуть перекручувати переможці. Вона також нагадує, наскільки важливо критично ставитися до інформації, навіть якщо вона здається незаперечною.
Раджу книгу любителям класичних детективів та історичної тематики в книгах.
