Цей роман - справжня психологічна подорож у глибини людської душі, надзвичайно глибокий твір, де автор досліджує вплив минулого на сьогодення, природу людської пам’яті та складність людських стосунків. Сандемусе майстерно переплітає минуле та теперішнє, створюючи складний і багатошаровий наратив.

Головний герой, Джон Торсон, успішний бізнесмен, повертається до Норвегії, де він провів свою юність. Подорож у минуле пробуджує спогади, які він намагався забути. Він знову переживає події, які сформували його особистість, і стикається з таємницями, які довгий час приховував.
Та, звісно, автор показує, якою пам’ять може бути ненадійною та як вона може спотворювати реальність.

Дуже сподобався стиль. Аксель Сандемусе пише просто і лаконічно, і це дозволяє йому зосередитися на психологічних аспектах роману. Він створює атмосферу таємничості, тримаючи читача в напрузі до останньої сторінки.

Скажу, що це потужний і проникливий роман, який змушує задуматися про природу людської пам’яті та про вплив минулого на сьогодення. Це книга, яка залишає глибокий слід у душі і багато роздумів.

У одному лісі жила собі Одноріжка, яка залишилась сама у цьому світі і вже була достатньо стара. Коли вона побачила людей, то вирушила у подорож.

Подорожуючи Одноріжка зустрічала як друзів, так і ворогів. У книзі доволі філософська нотка, піднімаються питання добра і зла, безсмертя та кохання.

Легка сатира та гумор, історія дуже легко читається та має двійне підґрунтя, для дітей буде як казка, а дорослих змусить задуматись на важкі теми.

Цікавий фінал, а ще тут була додаткова історія про знайомих героїв з Одноріжки, але головна героїня дівчинка 10-років і мені ця історія дуже сподобалась.

Ця книга мене перенесла в дитинство і у світ казок. Адже і сама історія дуже казкова, хоча водночас глибока, і навіть трішки філософська.
⠀
Це класичне фентезі. Мені чимось трішки було схоже на «Гобіта» Толкіна. Я б назвала його подорожнім, пригодницьким, коли є герої, які подорожують і мають пройти певний шлях, щоб досягти своєї мети.
⠀
Однорожка, яка залишилась сама, вирушає на пошуки свого племені, яке пропало безвісти. Вона не знає навіть, чи живі інші однороги, але якесь сильне почуття спонукає її покинути знайомі краї та піти в невідомість. Подорожуючи, Однорожка знаходить нових друзів, але також і ворогів, втрапляє у небезпечні ситуації, але й знаходить нові можливості та відкриває незвідані для неї почуття.
⠀
Мені сподобалось, як книга написана. Тут поетична мова, дуже багато порівнянь, зворотів, описів. Дуже лірично, емоційно. У книзі є балади, вірші, поезія. Вона невелика, але я читала її кілька днів, тому що цей текст треба смакувати, а глибину твору — досліджувати.
⠀
Адже автор додає у книгу багато відсилок до інших романів, людей, історичних постатей, легенд. І це все переплітається і творить нові образи та ідеї. Інколи деякі алюзії та трактування інших романів було важко зрозуміти, бо я не читала їх або вони просто складні для мене були💡 книга розглядає такі теми як героїзм, пошук свого місця, ідентичність, кохання тощо.
⠀
Ця історія одна зі 100 кращих фентезі-романів усіх часів за версією Time. Я можу зрозуміти, чому так, адже в цій книзі багато символізму, вона глибока і філософська, змушує задуматися. Але її не легко зрозуміти та усвідомити.
⠀
Я все ж таки люблю більш динамічне фентезі. Саме тому особисто для мене ця книга не стала дуже захопливою. Хоча історія залишала по собі теплі почуття, і відчуття казковості. Але й суму теж.
⠀
👉Тут ще є доповнення — «Два серця». У цій повісті розкривається доля інших героїв, які стали для Однорожки друзями. Було цікаво почитати і його.

Історія про те, як одне оповідання в самому кінці книги, може змінити враження про весь твір.

Це книга про останню Однорожку, що полишає свій рідний ліс, аби врятувати своїх побратимів. Це книга про різних людей, різні долі та кохання, що знайде шлях навіть до найдивнішої душі. Це книга про життя, про вибір та про світло, що ми несемо у світ.

Ця книга вразить вас до глибини душі своєю незвичайною структурою. Автору вдалося поєднати глибинну життєву філософію та казковість, таким чином, щоб це стало універсальним, зрозумілим та необтяжливим. Книга сповнена символізму, вільного трактування вже відомих творів та їх персонажів. Для розуміння цієї книги знадобиться деяка начитаність, бо трактувати свої алюзії автор не буде. Хоча якщо ви не знавець класики, посил все одно буде зрозумілим і емоційним.

Ця інтелектуальна казка піднімає безліч актуальних питань, як от пошук свого місця в світі, героїзм напускний та істинний, знудженність від життя, вседозволеність, дорослішання фізичне і ментальне, пошук кохання і компромісів.
Герої цієї книги дивні, незбагненні, але дуже схожі на живих людей. І живуть вони на сторінках цієї книги всупереч очікуванням, шаблонам та патернам.

Книга полишає після себе відчуття смутку і збентеження, вона не відпускає, змушує думати і розглядати, аналізувати і шукати сенси. Ставить під питання саму концепцію розуміння.

Хоч і не одразу, але книга мені сподобалась. Можу зрозуміти, чому вона внесена в список кращого фентезі століття.

📃«Істина — дочка часу, а не авторитету.»

▪️Слідчий Алан Ґрант прикутий до ліжка.
Одного разу знайома акторка приносить йому низку портретів, серед яких - зображення Річарда ІІІ. Для британців він є символом підступності й жорстокості, адже за переказами, убив двох своїх племінників, маленьких хлопчиків, щоб зайняти трон. Але Алан Ґрант бачить у цьому портреті людину, яка на таке не здатна. Не підіймаючись із ліжка, він починає розслідування, в якому йому допомагають медсестри, лікарі, відвідувачі й книжки.

Мені дуже сподобалося, бо це було історично, інтелектуально, місцями іронічно й вишукано.

Жозефіна Тей написала цілу серію про Алана Ґранта, тож тепер чекатиму продовження і з радістю спостерігатиму за пригодами цього харизматичного детектива 🕵️‍♂️